![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Раз такое дело, скопировала свой ЖЖ сюда. Похоже, скопировалось не все. Я лет десять назад писала в ЖЖ сравнительно много (как для меня), фоточки постила, но в последние годы преимущественно ограничиваюсь сдержанными комментариями. Так что потери если и есть, то не слишком принципиальные.
Самое странное, что я уже давно завела здесь аккаунт, и была уверена, что писала что-то. Ан нет...
Ну да ладно.
Печально, что на старости лет приходится совершать очередной переезд, и нужно снова восстанавливать связи и знакомства, но и это тоже ладно. Буду заходить в гости к друзьям по ЖЖ.
Ну да ладно.
Печально, что на старости лет приходится совершать очередной переезд, и нужно снова восстанавливать связи и знакомства, но и это тоже ладно. Буду заходить в гости к друзьям по ЖЖ.
Лицо Украины
6 Mar 2016 19:36Оригинал взят у ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
hozar в Лицо Украины
Глядя на эту хрупкую, но несломимую женщину, становится стыдно своего собственного малодушия.
Как подобает истинному бойцу, она проявляет несокрушимую волю и верность присяге своему народу.
Выкраденная, оклеветанная, выданная неправедному судилищу, обреченная, она не теряет ни достоинства, ни чести. Не унижается, не вымаливает послаблений. Не идет ни на какие компромиссы с правдой и совестью. Обличает палачей даже с петлей на шее.
Без надежного тыла, без руководства, без побратимов, без оружия, без всякой надежды на милость судьбы. Но между позором капитуляции и почетом смертью она выбирает почет.
Одна. С одной лишь силой украинского духа и верой в победу своей страны. Против подленьких шакалов в мантиях, против гигантского механизма пропаганды, против криво усмехающегося плюгавого крысенка, против миллионов славяноговорящих гуманоидов, требующих: "распни ее"!
Прямая как стрела и крепкая как броня. С мужеством и отвагой воина, достаточной на всю страну. Рвущаяся в костлявые объятия смерти ради еще одной раны врагу.
Именно такие берсерки и вершат невозможное. Такие личности и движут историю. Такие пассионарии и укрепляют веру в то, что победа будет за нами.
Расправа нелюдей над Надеждой Савченко - это приговор тому уродливому явлению, которое называется Россия, и существование ставит под сомнение смысл существования человечества. Это лишнее свидетельство того, чем в действительностии является т.н. "русский мир". От которого кровавой дорогой бежит Украина, ради избавления от которого жертвует собой цвет украинской нации.
Слава Украине!
hozar в Лицо УкраиныГлядя на эту хрупкую, но несломимую женщину, становится стыдно своего собственного малодушия.Как подобает истинному бойцу, она проявляет несокрушимую волю и верность присяге своему народу.
Выкраденная, оклеветанная, выданная неправедному судилищу, обреченная, она не теряет ни достоинства, ни чести. Не унижается, не вымаливает послаблений. Не идет ни на какие компромиссы с правдой и совестью. Обличает палачей даже с петлей на шее.
Без надежного тыла, без руководства, без побратимов, без оружия, без всякой надежды на милость судьбы. Но между позором капитуляции и почетом смертью она выбирает почет.
Одна. С одной лишь силой украинского духа и верой в победу своей страны. Против подленьких шакалов в мантиях, против гигантского механизма пропаганды, против криво усмехающегося плюгавого крысенка, против миллионов славяноговорящих гуманоидов, требующих: "распни ее"!
Прямая как стрела и крепкая как броня. С мужеством и отвагой воина, достаточной на всю страну. Рвущаяся в костлявые объятия смерти ради еще одной раны врагу.
Именно такие берсерки и вершат невозможное. Такие личности и движут историю. Такие пассионарии и укрепляют веру в то, что победа будет за нами.
Расправа нелюдей над Надеждой Савченко - это приговор тому уродливому явлению, которое называется Россия, и существование ставит под сомнение смысл существования человечества. Это лишнее свидетельство того, чем в действительностии является т.н. "русский мир". От которого кровавой дорогой бежит Украина, ради избавления от которого жертвует собой цвет украинской нации.
Слава Украине!
1
Ми чули: ти не хочеш більше з нами працювати.
Ти зламався. Ти не можеш далі бігти.
Ти втомився. Ти не можеш більше вчитися.
Для тебе все скінчилось.
Від тебе марно вимагати, аби ти ще щось робив.
Тож знай:
Ми вимагаємо ось що.
Коли ти втомишся й заснеш,
Більше ніхто не розбудить тебе й не скаже:
Підіймайся, ось твоя їжа.
Звідки має взятися їжа?
Коли ти не зможеш більше бігти,
Будеш лежати. Ніхто
Тебе не знайде й не скаже:
Революція здійснилась. Фабрики
Чекають на тебе.
Чому мала б здійснитись революція?
Коли ти помреш, тебе поховають,
Незалежно від того, винен ти в своїй смерті чи ні.
Ти говориш:
Ти надто довго боровся. Ти не можеш більше боротись.
Тож слухай:
Винен ти чи ні,
Якщо не можеш більше боротися, ти загинеш.
2
Ти говориш: ти занадто довго сподівався. Ти не можеш більше
сподіватись.
На що ти сподівався?
Що боротьба буде легкою?
Не той випадок.
Наше становище гірше, аніж ти думав.
Воно ось яке:
Якщо ми не здійснимо щось надлюдське,
Ми пропали.
Якщо ми не зробимо того, чого від нас не в стані
вимагати,
Ми загинемо.
Наші вороги чекають,
Що ми втомимося.
Чим жорстокіша боротьба,
Тим утомленіші бійці.
Бійці, які надто втомилися, боротьбу програють.
Джерело: Літературна збірна України.
Сергій Жадан
- Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?
- Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.
Прийшли сюди, принесли покору і втому.
Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.
Наше місто було з каменю та заліза.
У кожного з нас тепер у руці дорожня валіза.
У кожній валізі попіл, зібраний під прицілом.
Тепер навіть у наших снах пахне горілим.
Жінки в нашому місті були дзвінкі й безтурботні.
Їхні пальці вночі торкались безодні.
Джерела в місті були глибокі, наче жили.
Церкви були просторі. Ми їх самі спалили.
Найкраще про нас розкажуть могильні плити.
Можеш із нами просто поговорити?
Даруй нам свою любов, стискай лещата.
Тебе ж, капелане, і вчили сповідувати і причащати.
Розкажи нам, навіщо спалили наше місто.
Скажи хоча б, що зробили це не навмисно.
Скажи, принаймні, що буде покарано винних.
Скажи взагалі бодай щось, чого не скажуть в новинах.
- Добре, давайте я розкажу вам, що таке втрата.
Звісно, всіх винних чекає гідна розплата.
І невинних вона, до речі, теж чекає потому.
Вона чекає навіть тих, хто взагалі ні при чому.
Чому саме ви потрапили до темних потоків?
Потрібно було уважніше читати книги пророків.
Потрібно було оминати пекельні діри.
Для мирянина головне – не бачити в дії символи віри.
Пам’ятаєте, що сказано в пророків про біль і терпіння,
Про птахів, які падають на міста, мов каміння?
Ось саме тоді й починаються, власне, втрати.
В кінці – там взагалі погано, не буду навіть розповідати.
Яка між нами різниця? Як між приголосними й голосними.
Всі готові сприймати смерть, якщо це буде не з ними.
Ніхто й ніколи в цьому житті не омине розплати.
Я завжди говорю про це своїм, коли не маю чого сказати.
Я не знаю нічого про неминучість спокути.
Я не знаю де вам жити і як вам бути.
Я говорю про те, що кожному з нас властиво.
Якби ви знали, як нам усім не пощастило.
FB Сергій Жадан
"Обитаемый остров"
19 Mar 2014 22:38... В дальнем углу он увидел большой красочный плакат, красивый плакат, в три краски… правда, плесенью тронулся… На плакате было синее море, из моря выходил, наступив одной ногой на черный берег, оранжевый красавец в незнакомой форме, очень мускулистый и с непропорционально маленькой головой,состоящей наполовину из мощной шеи. В одной руке богатырь сжимал свиток с непонятной надписью, а другой – вонзал в сушу пылающий факел. От пламени факела занимался пожаром какой-то город, в огне корчились гнусного вида уродцы, и еще дюжина уродцев окарачь разбегалась в стороны. В верхней части плаката было что-то написано большими оранжевыми буквами. Буквы были знакомые, наши, но слова из них складывались совершенно непроизносимые.
Чем дольше Гай смотрел на плакат, тем меньше плакат ему нравился. Он почему-то вспомнил плакат в казарме: тем изображался черный орел-гвардеец (тоже с очень маленькой головой и могучими мышцами), смело отстригающий гигантскими ножницами голову гнусному оранжевому змею,высунувшемуся из моря. На лезвиях ножниц было, помнится, написано: на одном –«Боевая Гвардия», на другом – «Наша славная армия».
Взято у mysliwiec
"Портрет этот производит впечатление очень тяжелое. Перед глазами зрителя восстает чистейший тип идиота, принявшего какое-то мрачное решение и давшего себе клятву привести его в исполнение. Идиоты вообще очень опасны, и даже не потому, что они непременно злы (в идиоте злость или доброта -- совершенно безразличные качества), а потому, что они чужды всяким соображениям и всегда идут напролом, как будто дорога, на которой они очутились, принадлежит исключительно им одним. Издали может показаться, что это люди хотя и суровых, но крепко сложившихся убеждений, которые сознательно стремятся к твердо намеченной цели. Однако ж это оптический обман, которым отнюдь не следует увлекаться. Это просто со всех сторон наглухо закупоренные существа, которые ломят вперед, потому что не в состоянии сознать себя в связи с каким бы то ни было порядком явлений..."
"Обыкновенно противу идиотов принимаются известные меры, чтоб они, в неразумной стремительности, не все опрокидывали, что встречается им на пути. Но меры эти почти всегда касаются только, простых идиотов; когда же придатком к идиотству является властность, то дело ограждения общества значительно усложняется. В этом случае грозящая опасность увеличивается всею суммою неприкрытости, в жертву которой, в известные исторические моменты, кажется отданною жизнь... Там, где простой идиот расшибает себе голову или наскакивает на рожон, идиот властный раздробляет пополам всевозможные рожны и совершает свои, так сказать, бессознательные злодеяния вполне беспрепятственно. Даже в самой бесплодности или очевидном вреде этих злодеяний он не почерпает никаких для себя поучений. Ему нет дела ни до каких результатов, потому что результаты эти выясняются не на нем (он слишком окаменел, чтобы на нем могло что-нибудь отражаться), а на чем-то ином, с чем у него не существует никакой органической связи. Если бы, вследствие усиленной идиотской деятельности, даже весь мир обратился в пустыню, то и этот результат не устрашил бы идиота. Кто знает, быть может, пустыня и представляет в его глазах именно ту обстановку, которая изображает собой идеал человеческого общежития?"
Михаил Евграфович Салтыков-Щедрин. История одного города.
mysliwiec"Портрет этот производит впечатление очень тяжелое. Перед глазами зрителя восстает чистейший тип идиота, принявшего какое-то мрачное решение и давшего себе клятву привести его в исполнение. Идиоты вообще очень опасны, и даже не потому, что они непременно злы (в идиоте злость или доброта -- совершенно безразличные качества), а потому, что они чужды всяким соображениям и всегда идут напролом, как будто дорога, на которой они очутились, принадлежит исключительно им одним. Издали может показаться, что это люди хотя и суровых, но крепко сложившихся убеждений, которые сознательно стремятся к твердо намеченной цели. Однако ж это оптический обман, которым отнюдь не следует увлекаться. Это просто со всех сторон наглухо закупоренные существа, которые ломят вперед, потому что не в состоянии сознать себя в связи с каким бы то ни было порядком явлений..."
"Обыкновенно противу идиотов принимаются известные меры, чтоб они, в неразумной стремительности, не все опрокидывали, что встречается им на пути. Но меры эти почти всегда касаются только, простых идиотов; когда же придатком к идиотству является властность, то дело ограждения общества значительно усложняется. В этом случае грозящая опасность увеличивается всею суммою неприкрытости, в жертву которой, в известные исторические моменты, кажется отданною жизнь... Там, где простой идиот расшибает себе голову или наскакивает на рожон, идиот властный раздробляет пополам всевозможные рожны и совершает свои, так сказать, бессознательные злодеяния вполне беспрепятственно. Даже в самой бесплодности или очевидном вреде этих злодеяний он не почерпает никаких для себя поучений. Ему нет дела ни до каких результатов, потому что результаты эти выясняются не на нем (он слишком окаменел, чтобы на нем могло что-нибудь отражаться), а на чем-то ином, с чем у него не существует никакой органической связи. Если бы, вследствие усиленной идиотской деятельности, даже весь мир обратился в пустыню, то и этот результат не устрашил бы идиота. Кто знает, быть может, пустыня и представляет в его глазах именно ту обстановку, которая изображает собой идеал человеческого общежития?"
Михаил Евграфович Салтыков-Щедрин. История одного города.
Мы исходим из той самоочевидной истины, что все люди созданы равными и наделены их Творцом определенными неотчуждаемыми правами, к числу которых относятся жизнь, свобода и стремление к счастью. Для обеспечения этих прав людьми учреждаются правительства, черпающие свои законные полномочия из согласия управляемых. В случае, если какая-либо форма правительства становится губительной для самих этих целей, народ имеет право изменить или упразднить ее и учредить новое правительство, основанное на таких принципах и формах организации власти, которые, как ему представляется, наилучшим образом обеспечат людям безопасность и счастье. Разумеется, благоразумие требует, чтобы правительства, установленные с давних пор, не менялись бы под влиянием несущественных и быстротечных обстоятельств; соответственно, весь опыт прошлого подтверждает, что люди склонны скорее сносить пороки до тех пор, пока их можно терпеть, нежели использовать свое право упразднять правительственные формы, ставшие для них привычными. Но когда длинный ряд злоупотреблений и насилий, неизменно подчиненных одной и той же цели, свидетельствует о коварном замысле вынудить народ смириться с неограниченным деспотизмом, свержение такого правительства и создание новых гарантий безопасности на будущее становится правом и обязанностью народа.
(дещо з так званого "Закону Олійника - Колесніченка")
Стаття 1. Поняття громадського об'єднання
Стаття 1. Поняття громадського об'єднання
1. Громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. (...)
6. Громадське об’єднання вважається таким, що виконує функції іноземного агента, якщо для забезпечення своєї діяльності отримує грошові кошти або майно від іноземних держав, їх державних органів, неурядових організації інших держав, міжнародних неурядових організацій, іноземних громадян, осіб без громадянства або уповноважених ними осіб, що отримують грошові кошти чи інше майно від вказаних джерел (далі – іноземні джерела), а також бере участь, в тому числі в інтересах іноземних джерел, в політичній діяльності на території України.
Громадське об’єднання, за виключенням політичної партії, визнається таким що бере участь в політичній діяльності, яка здійснюється на території України, якщо незалежно від цілей і завдань, зазначених в його засновницьких документах, воно приймає участь (в тому числі шляхом фінансування) в організації та проведенні політичних акцій, які мають на меті вплив на прийняття рішень державними органами, зміну визначеної ними державної політики, а також для формування думки суспільства у вказаних цілях.
Стаття 10. Найменування громадського об'єднання
1. Найменування громадського об'єднання визначається рішенням установчих зборів під час його утворення.
2. Найменування громадського об'єднання складається з двох частин - загальної та власної назв. У загальній назві зазначається організаційно-правова форма громадського об'єднання ("громадська організація", "громадська спілка"). У загальній назві громадського об’єднання, яке виконує функції іноземного агента, має міститися словосполучення "громадське об’єднання, яке виконує функції іноземного агента".
Стаття 21. Права громадських об'єднань
1. Для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право:
1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі), при цьому матеріали, що розповсюджуються громадським об'єднанням, яке виконує функції іноземного агента (в тому числі через засоби масової інформації та мережу Інтернет) мають супроводжуватися вказівкою на те, що вони видані та (або) розповсюджуються громадським об'єднанням, яке виконує функції іноземного агента.
Стаття 23. Фінансова підтримка та звітність громадських об'єднань
(...)
6. Громадські об’єднання, що виконують функції іноземного агента, відокремлений підрозділ іноземної неурядової організації, який діє у статусі громадського об'єднання, яке виконує функції іноземного агента, повинні раз на три місяці розміщувати в мережі Інтернет та публікувати в газетах "Голос України" чи "Урядовий кур'єр" звіт про свою діяльність в обсязі відомостей, які надаються до уповноваженого органу з питань реєстрації.
Про поле за Майданом
22 Dec 2013 21:43Взято у rich_ka
rich_kaВи, певно, пам"ятаєте, вірш Коротича "Прохання старого лірника", отой, "Переведіть мене через Майдан". Я сьогодні випадково почула пісню у виконанні Галини Беседіної і навіть пожартувала, що тепер у Росії схожу пісню вважали б політичною. Ну а СРСР - йдіть собі через майдани, тільки українською мовою не співайте. Не була вона надто популярною, але й не забороняли.
Так от, в 2004 цей вірш друкували на перших сторінках популярних газет, але без останнього рядка. Бо останній рядок, прямо скажем, песимістичний. Я його ще тоді, в 2004 згадала, і постійно він крутився у моїй голові, вганяючи в депресію. "Майдану тлумне тло взяло його у себе і вело ще, коли він впав у центрі тої площі, а поля за Майданом - не було. "Така мораль цього вірша: ходи-не ходи по майданах, а поля - за ними, за майданами, нема.
Минуло десять років з 2004, ми бачимо новий Майдан, і знову виникла тема поля. Є воно за цим майданом, чи нема? А якщо - нема, то чи варто переходити нації через Майдани знову і знову?
От що я вам скажу. З якого дива ви вирішили, що за Майданом має бути поле? Що за дивна ідея, майже національна? Цілком можливо, що там смітник чи пустеля. І що? Ми все одно йдемо. Бо щоб там було поле, треба скопати чи зорати, і засіяти. Треба доглядати посіви і вчасно зібрати врожай. Треба зберігати зібране, аби вистачило на їжу і на насіння. Треба наступного року знову сіяти.
І треба покласти в скриню давню ідею про перехід через Майдан як кінцевий результат. Навіть в пісні не вийшло, щоб раз перейшов площу, і вже в казці.То і в нас не вийде, щоб раз - і ми в омріяному суспільстві добробуту і демократії. Практикою власною доведено, що не вийде.
А про віру - вірте, сподівайтесь, все, що ми робимо - не марно. Це просто ще один крок до поля, туди, де бджоли в гречках стогнуть глухо. Легко йти, коли знаєш, що поле за Майданом є. Важко йти, коли знаєш, що там пустеля, і, як дійдемо, чекає на нас ще більше роботи. Це шлях відважних. А ми, українці і українки, - відважна нація.
Так от, в 2004 цей вірш друкували на перших сторінках популярних газет, але без останнього рядка. Бо останній рядок, прямо скажем, песимістичний. Я його ще тоді, в 2004 згадала, і постійно він крутився у моїй голові, вганяючи в депресію. "Майдану тлумне тло взяло його у себе і вело ще, коли він впав у центрі тої площі, а поля за Майданом - не було. "Така мораль цього вірша: ходи-не ходи по майданах, а поля - за ними, за майданами, нема.
Минуло десять років з 2004, ми бачимо новий Майдан, і знову виникла тема поля. Є воно за цим майданом, чи нема? А якщо - нема, то чи варто переходити нації через Майдани знову і знову?
От що я вам скажу. З якого дива ви вирішили, що за Майданом має бути поле? Що за дивна ідея, майже національна? Цілком можливо, що там смітник чи пустеля. І що? Ми все одно йдемо. Бо щоб там було поле, треба скопати чи зорати, і засіяти. Треба доглядати посіви і вчасно зібрати врожай. Треба зберігати зібране, аби вистачило на їжу і на насіння. Треба наступного року знову сіяти.
І треба покласти в скриню давню ідею про перехід через Майдан як кінцевий результат. Навіть в пісні не вийшло, щоб раз перейшов площу, і вже в казці.То і в нас не вийде, щоб раз - і ми в омріяному суспільстві добробуту і демократії. Практикою власною доведено, що не вийде.
А про віру - вірте, сподівайтесь, все, що ми робимо - не марно. Це просто ще один крок до поля, туди, де бджоли в гречках стогнуть глухо. Легко йти, коли знаєш, що поле за Майданом є. Важко йти, коли знаєш, що там пустеля, і, як дійдемо, чекає на нас ще більше роботи. Це шлях відважних. А ми, українці і українки, - відважна нація.
Оригинал взят у srk в Социальная структура #євромайдан
Мои ссылки: SERKO.info, Живой журнал, Фейсбук, Твиттер и Инстаграм.
srk в Социальная структура #євромайданКак видно из инфографики, основное ядро Евромайдана это взрослые беспартийные украиноязычные специалисты с высшим образованием, которые сами приехали на протест.
Студенты Оранжевой революции выросли и, хе-хе, ничего не забыли.
Мои ссылки: SERKO.info, Живой журнал, Фейсбук, Твиттер и Инстаграм.
Фильм молодых израильских авторов Леонида Романова и Сэми Левина. (Леня Романов - сын моей близкой подруги.)
Чтобы лучше понять наши израильские и вообще ближневосточные реалии - смотрите:
Чтобы лучше понять наши израильские и вообще ближневосточные реалии - смотрите:
"Сад Гетсиманський"
11 May 2013 17:22Торiк у Львові вiдбулася виставка малюнкiв Ольги Ноженко "Сад Гетсиманський". Це вже шоста виставка творiв дівчини-сироти, яка живе в будинку-інтернаті, має розумову неповносправність і важкі вади зору.
Художниця малює твори на сакральну тематику, які вражають мистецтвознавців, хоча Ольгу ніхто ніколи не вчив малювати. 4 роки тому благодійники помітили Ольгу в інтернаті. Вона малює на папері, полотні і склі, здебільшого, сюжети з Біблії.
Ноженко Ольга народилася 26 жовтня 1982 р. у Києві. В пологовому будинку мати-одиначка відмовилася від дитини. Інвалід 2-ї групи з дитинства.
Перші 5 років – дитячий будинок „Берізка” м. Києва, далі – переїзд до дитячого будинку №1 м. Львова.
1991-го дівчинка розпочала навчання у Добромильській спеціальній школі-інтернаті для дітей з вадами розумового розвитку (Старосамбірщина), де виявила здібності до малювання.
2003-го року, по закінченні школи переїздить до Буківського дитячого будинку-інтернату (Старосамбірщина), де проживає дотепер. Родичів не має. Вільний час посвячує малюванню, основна тематика творів – сакральна.
Дівчина ніколи не брала уроків живопису чи рисунку.
Джерело:
http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?u_lvovi_trivaye_vistavka_sakralnih_kartin_divchinki_z_internatu&objectId=1248578
http://iconart.com.ua/ua/exhibitions/50
Художниця малює твори на сакральну тематику, які вражають мистецтвознавців, хоча Ольгу ніхто ніколи не вчив малювати. 4 роки тому благодійники помітили Ольгу в інтернаті. Вона малює на папері, полотні і склі, здебільшого, сюжети з Біблії.
Ноженко Ольга народилася 26 жовтня 1982 р. у Києві. В пологовому будинку мати-одиначка відмовилася від дитини. Інвалід 2-ї групи з дитинства.
Перші 5 років – дитячий будинок „Берізка” м. Києва, далі – переїзд до дитячого будинку №1 м. Львова.
1991-го дівчинка розпочала навчання у Добромильській спеціальній школі-інтернаті для дітей з вадами розумового розвитку (Старосамбірщина), де виявила здібності до малювання.
2003-го року, по закінченні школи переїздить до Буківського дитячого будинку-інтернату (Старосамбірщина), де проживає дотепер. Родичів не має. Вільний час посвячує малюванню, основна тематика творів – сакральна.
Дівчина ніколи не брала уроків живопису чи рисунку.
Джерело:
http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?u_lvovi_trivaye_vistavka_sakralnih_kartin_divchinki_z_internatu&objectId=1248578
http://iconart.com.ua/ua/exhibitions/50
![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}